Нелюбов - ...

...це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання - це дурниці, а не переживання.

Не можна щось просити - треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це? Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п'ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п'ять - це взагалі старість.

І нема чого так вбиратися в такому поважному віці. Нелюбов - коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають. Коли незручно їсти при близькій людині - він може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з'їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш.

Нелюбов - коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скули, не ний, не реви, - смирно сиди й чекай. Коли не заступаються і кажуть: сам винен - ​​це нелюбов. Коли нічого не дарують - нелюбов. Коли шкода грошей на тебе - це нелюбов.

Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачі дати. А не люблять - просто так. Хоча кажуть: "так люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!". Ось це і є - нелюбов. І від неї вмирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.

Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, зіщуленою і негарною; вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати... Тут нічого не поробиш; якщо є сили - треба йти хоч з вузликом на паличці. Або хоча б ясно зрозуміти - це нелюбов. Чи не любов...

© Анна Кир’янова