Рай і пекло всередині нас
Пам'ятаю, як був здивований описом Всесвіту просвітленими давньоіндійськими мудрецями. Вони стверджують, що є вищі та нижчі світи. Райські та пекельні. Складаються у свою чергу з кількох різних рівнів. Усього 14 рівнів. Земля - на сьомому середньому рівні.
Так от, на кожному вищому рівні щастя у сто разів більше, ніж на попередньому. Але щоб потрапити на цей рівень потрібно стати в сто разів безкорисливішим... І це стосується як наступного життя – хочеш народитися на вищих планетах у наступному житті – стань безкорисливішим, так і теперішнього моменту – чим більше людина безкорислива в цьому житті, зараз, тим більше вона щаслива.
За великим рахунком, є три рівні усвідомлення щастя:
1. Я щасливий, коли всі довкола щасливі. Такий рівень свідомості на вищих, райських планетах, у ангелів і неегоїстичних, гармонійних людей.
2. Я щасливий, коли мені добре і мені, загалом, начхати, що відчувають інші люди. Це рівень середніх планет. Яскраво виражений у сучасній цивілізації.
3. Я щасливий, коли іншим погано. Це рівень пекельних планет. На землі спостерігається у заздрісних, жадібних, вкрай егоїстичних осіб.
Ісус Христос говорив, що Царство Боже всередині нас. І ми можемо створювати рай чи пекло собі усюди, де б ми не знаходилися. Жадібний і заздрісний чоловік у якому б палаці не жив, щасливим і здоровим не буде, він створить пекло, де б він не знаходився, і для себе, і для оточуючих.
З іншого боку Мати Тереза, Святий Франциск, Шивананда Свамі, шість Ґосвамі Вріндавана та інші святі завжди сяяли щастям і не тільки були самі здорові, а й лікували всіх просто своєю присутністю. Вони переросли всі ці ідеї про взаємний обмін енергії, просто пожертвували і довірили своє життя Богу. А це вже навіть не рай... Це Боже Царство...
Притча. Одна людина попросила Бога показати йому рай і пекло. Спочатку він опинився у величезній залі, де посередині стояв величезний стіл з безліччю страв, за яким сиділи люди зі зв'язаними прямими руками, і вони не могли покласти їжу собі в рот, бо не могли зігнути руки в ліктях. Вони постійно лаялися та відштовхували одне одного від столу. Але навіть, коли вони брали їжу, вони не могли її випити чи з'їсти. І це їх злило ще більше. Навколо валялася їжа, і атмосфера була наповнена ненавистю.
Потім він потрапив до іншої зали, з таким самим столом. Але навколо столу були спокійні, умиротворені люди, які годували одне одного зі своїх рук, говорячи при цьому добрі слова одне одному. Ті, яких годували, з любов'ю та вдячністю приймали підношення. Хоча руки у них були зв'язані так само, всі були ситі та задоволені. Атмосфера була просякнута любов'ю та добротою.
Де був Рай, а де пекло, певен, ви здогадалися.
© Рамі Блект