Залежні стосунки – це не любов

Залежні стосунки відрізняються від здорових цілою низкою ознак:

Такі стосунки в основному будуються на підсвідомих страхах: бути покинутим, самотнім, бути самим собою.

- Залежні стосунки – це стосунки із зацикленістю на іншій людині та втратою свого «Я». Всім знайомі фрази: «Я присвятила йому все своє життя», або «Я без нього жити не можу», або «Він - все моє життя!».

- Залежні стосунки – це завжди розмиті кордони: або ми жертвуємо своїми потребами (роль жертви), або порушуємо кордони іншої людини (контролер, ревнивець, побутове насильство).

- Залежні стосунки будуються за принципом трикутника Карпмана: переслідувач, рятівник, жертва. Ці ролі можуть чергуватись, але вийти з цього трикутника ці люди не бачать можливим.

- У таких стосунках проблема з усвідомленістю та проявом почуттів, придушенням емоцій чи гіпертрофованою емоційністю.

- Відсутність відкритої комунікації – прямої, чесної. Присутність маніпуляції: «Якщо ти це зробиш – я піду», «Якщо ти підеш – я щось із собою зроблю», «Якщо ти підеш – ти не побачиш дітей».

Маніпуляція та ультиматум – основа залежної комунікації.

- Замість підтримки – деструктивне самоствердження (приниження партнера, спрямований на нього негатив, знецінення).

- Залежні стосунки ЗАВЖДИ несуть поганий внутрішній стан. Це завжди емоційний дисбаланс: 80% нестерпно та 20% феєрично. Як правило, такі відносини супроводжуються страхом виходу з відносин: «А як же він без мене?», «А що ж я без нього робитиму?», «Без нього немає сенсу життя», «Якщо я піду, то він мене не залишить у спокої".

Багато хто приймає залежність за любов, називаючи це нерозділеною любов'ю, нещасною любов'ю. Але! У коханні людям добре, приємно. Любов призводить до творення, а не до руйнування!

Те, що тебе руйнує, може любити лише наркоман.