Буде літо. Просто літо…

І одна подруга каже:

- Запланувала я собі літо.

Дивись, - каже, - ось квитки на море, готель заброньований, куплене плаття (привезуть за добу до літака).

Повернуся - знову в офіс, але по вівторках йога, а по суботах пленер з дівчатками (ні, ні з ким не знайома, просто безкоштовна група; ой, не знаю, чи буде натхнення - але вже є фарби і альбом з красивою картинкою на обкладинці ). Ось тут на листочку записані книги - прочитати весь список, від цього до цього.

У серпні буде Париж. (Так, і теж квитки схоплені, як би так само схопити романтику, романтичну зустріч біля Ейфелевої вежі, немов Синього птаха за хвіст? Але у мене буде сумочка і каблуки, і капелюшок - думаю, все вийде).

Після Парижа сама не знаю. Тут два варіанти - або побачення з Ним (листування, безсонні ночі, може бути восени переїзд і весілля), а якщо ні - відновлюсь в інституті і два рази з'їжджу до мами на дачу - почитати в гамаку під яблунею (ось ще один список книг, навіть два, один романтичний, інший - сумний).

Запланувала я собі літо, жоден день від мене не зник. А ти? Яке у тебе буде літо? Дивись, вже настало - не впусти!

І тоді каже друга подруга:

- Я зовсім нічого не знаю про літо, яке ще не сталося. Я собі запланувала: буде літо. Просто літо. І кілька днів тому воно прийшло.

Я не знаю, чи буде стільки роботи, чи не захворіють чи мама і кішки, чи вистачить мені грошей на квиток Абикуди, але якщо вистачить - я, звичайно, його візьму. І це будуть саме ті краї, які покличуть мене, коли з'являться гроші на квиток.

Ще я можу сказати, що буде черешня, полуниця, а після - чорниця і перші кавуни, з рваними смужками на боках.

Навряд чи кудись піде мій ліс, але приїду я до нього просто ходити, малювати, сміятися, плакати чи мовчати - поки що не знаю.

А книги планувати не виходить. Вони ніби самі проростають на полицях, в ноуті, в рідері, в телефоні, і кожну з них мені хочеться прожити.

Але ще більше хочеться просто ходити по літу. Слухати. Вдихати. Дивитися. Вбирати.

Не знати і не думати, що буде завтра.

І, виходить, не боятися. (Ну добре - майже не боятися).

Я б ще запланувала грозу.

Але вона примхлива - любить завжди приходити без дозволу.

Нехай так і приходить.

Такий у нас договір.

...Подруги спілкуються.

Літо танцює.

А Світ сміється.

Не над ними і їхніми мріями, ні. Світ просто задумав щось, що кожній з них, мабуть, навіть не снилося.

Але скоро,

можливо,

збудеться наяву.

© Олександра Сніг