Архів

Звертаємось до всіх людей, не байдужих до чужого горя та біди з проханням допомогти зібрати кошти на операцію та післяопераційну реабілітацію 11- річної жительки Брідщини Кривди Діани Андріївни.

Пропонуємо вашій увазі думки одного російського блогера, який ділиться з читачами свого журналу своїми роздуми на тему саморозвитку, організації та підвищення якості свого життя. І хоча ці думки - це індивідуальне бачення автора, впевнені, вони вам стануть в нагоді.

Китайський художник Хуан Гофу, не зважаючи на відсутність рук, створює прекрасні картини за допомогою пальців ніг і рота, які вже удостоїлися численних нагород, як твори класичного китайського мистецтва.

41-річний китаєць став інвалідом у чотирирічному віці після того, як йому ампутували обидві руки, уражені електричним струмом.

Урок № 1. Завжди прагніть переступити через свою гордість і вибачіться. Ви схибили, а вибачитися заважає ваша гордість - від цього страждають і відносини, і люди.

Урок № 2. Майно (речі, коштовності, техніка і т.д.) не просто ускладнює життя, а іноді робить його нестерпним. Воно не додає нам справжньої цінності в житті, але при цьому коштує нам багато чого. Ми витрачаємо на нього не тільки гроші, але і час, і ще гроші, витрачені під час шопінгу. Ми турбуємося про нього, дбаємо,ремонтуємо і т.д.

Урок № 3. Не поспішайте. Поспіх не завжди хороший. Краще насолоджуватися життям, не поспішаючи.

Один з учнів запитав Будду:
- Якщо мене хто-небудь ударить, що я повинен робити?

У суботу 4 червня в південно-центральній частині Чилі, в гірській ланцюжку Пуєує-Кордон Каулле почалося виверження вулкана, який спав більше 50 років. Влада евакуювала декілька тисяч мешканців, коли вулкан почав викидати попіл на висоту більше 10 км у напрямку до  Аргентини. Після кількох землетрусів влада оголосила підвищений рівень тривоги у районі вулкана, де в деяких місцях сталося до 230 поштовхів за годину. До вашої уваги представлено кілька заворожуючих фотографій виверження, що порушив мирний перебіг життя в Чилі та Аргентині.

Останнім часом я отримав багато листів з одним і тим же запитанням, сенс якого зводиться до двох слів: а чи не запізно?
Хтось запитує, чи не пізно проходити «Соло» після п'ятидесяти років?
Чи не пізно міняти професію після сорока років?
Чи не пізно одружитися в 60 років?
Чи не пізно йти вчитися в 35 років?
Чи не пізно все круто змінити, бо виявилося покликання, і змінювати роботу і зайнятися тим, до чого є прагнення і покликання?

У минулому році я кинув курити і брехати. Брехати - це ж теж дуже шкідлива звичка. І хоча позбавлятися від поганих рис натури буває дуже болісно, ​​нічого героїчного в цьому немає.Просто мені пощастило зробити подорож, яку вчиняє далеко не кожен. Якщо побувати там, де насправді були не багато. І в географічному, і, якщо завгодно, у метафізичному сенсі слова. А зміни в характері і способі життя - багато в чому наслідок цього. Тепер я точно знаю, що і ворожіння папуги, і знайомство з цими дивними готелями, і, інакше сказати не можу, причащання цієї унікальної музикою - все це зіграло величезну роль, стало частиною шляху, на якому я, сам нічого не плануючи, опинився і який привів мене туди, що я називаю тепер Подорожжю до самого себе ... Втім, все по порядку (якщо це взагалі можливо).